Цього року у Львові відкрився найбільший нічний клуб у Західній Україні – Малевич, на текстильне оформлення якого було використано понад 1500 метрів тканин Interior Fabrics.

На чолі цього масштабного проекту стояв відомий український архітектор, засновник Savytskyy Design & Перша Архітектурна Майстерня – Марко Савицький. Днями він поділився з нами враженнями від проробленої роботи.

 - Розкажіть, як народився проект Малевич? Скільки часу пройшло від пропозиції до реалізації?

Проект народився оперативно, хоча назва та концепція визрівали довго. Терміни були поставлені доволі стислі – 6 місяців. Це вимагало щільних напрацювань та роботи великої команди.

Реалізували проект вчасно. До роботи залучали лише перевірених партнерів, тому й обрали Interior Fabrics. Разом працюємо досить давно і знаємо, на що можемо розраховувати та чим компанія нам може допомогти.

Щодо назви клубу – її запропонував сам інвестор, але були певні сумніви. Бо Малевич визначав під собою чіткі прив’язки до імені.

На середині проекту, коли назва ще підбиралась, ми зрозуміли, що пророблена інтер’єрна робота ідеально пасує до концепції Малевича, до його творчості, до супрематизму. Тоді назва та інтер’єр склались в ідеальний пазл.

Нарешті ми дійшли згоди, що ім’я клубу справді вдале, навіть з огляду на культурні суперечки між Україною і Росією, яка останнім часом почала використовувати українські імена для привласнення історії. Тому вирішили піти ва-банк та заявити, що Малевич за своєю суттю – все таки, український художник.

 - Які особливості роботи із великими об’єктами?

Ми завжди працювали над великими об’єктами. В нашому портфоліо є біля 6 готелів та 15 ресторанів.

Коли працюєш, наприклад, над рестораном – приділяєш велику увагу деталям, декору, технологіям. А от клуби мають кардинально інший підхід до проектування. В них зовсім інші видові точки, інше читання панорами та об’єму закладу. Тут важлива ергономіка для логістики великих потоків людей.

У клубі не має великого значення, з чого саме зроблений стіл. Головне, щоб людям було зручно ходити, щоб був комфорт, хороша акустика й загальна картинка. Адже під час шоу-програми понад 60% успіху залежить від світла. Коли вмикаються прожектора – простір зміняється.

До прикладу, ми дуже довго обирали тканини для диванів, ретельно добирали відтінки. Спочатку вибір впав на активні кольори: яскраво-рожевий, насичений фіолетовий. Та коли почали тестувати концертне світло, зрозуміли, що тканина є надто різкою для очей, що все грає зовсім іншими барвами. Тому вирішили змінили відтінки на більш пастельні.

Це клуб і домінантою тут є світло. Коли його вмикають – інтер’єр стає дуже динамічним, і ніщо не повинно відривати погляду від візуальних точок.

Саме тому основний колір простору – чорний. А тканини є лише легкими кольоровими акцентами, які додають цьому чорному квадрату невагомого відблиску.

Варто пам’ятати, що клуб живе вночі, а ресторан живе в день. Тому важливо правильно передбачити, яким буде інтер’єр, коли засяє усе світло – це, водночас, найскладніше та найцікавіше завдання.

 - Наскільки сильно клуб змінив своє обличчя?

Цей знаний у Львові клуб колись був розрахований на 600-800 осіб. Нашим завданням було збільшити місткість клубу вдвічі, не змінюючи його об’ємів.

Багато моїх знайомих кажуть, що заклад не дуже змінився. Але насправді змінено біля 70% внутрішнього конструктиву. Ми досить толерантно підійшли до цих корективів і часто пояснюємо, що клуб на 600 людей і на 1600 без змін неможливий. Я це називаю «невидимим дизайном».

Ми збільшили танцювальний майданчик в 2,5 рази, майже втричі зросла кількість посадкових місць, створили терасу, змінили конфігурацію балконів задля збільшення видових точок на сцену, повністю перепланували третій поверх, зробили vip-зали.

Тепер функціонує ще й малий танцювальний зал, який колись був просто баром. Завдяки хорошій акустиці та специфічній атмосфері, сьогодні він є популярнішим за великий зал.

Ми приділили увагу потребам неповносправних та створили усі необхідні умови для їхнього комфортного перебування в закладі. Також були відновлені евакуаційні виходи та продумана система пожежогасіння. Навіть коли підбирали тканини, орієнтувались на ті, котрі мають сертифікати з пожежної безпеки. Ці речі не афішуються, але вони вкрай важливі для безпечного функціонування клубу.

Ми нічого не добудовували та кардинально не ламали. Але здійснені зміни дозволили нам досягнути поставленої мети – зробити найбільший клуб на Західній Україні.

 - На які властивості тканин звертаєте увагу, окрім вогнетривкості?

Я швидше зважаю на тактильні відчуття. Як показує досвід, тканини рідко проходять випробування часом. Тому справжнім компромісом для дизайнера є вибір між стійкими до зношення та забруднень тканинами та приємними на дотик. У таких випадках у нагоді стає улюблена колекція TOKYO. На ринку є багато текстилю такого класу, але TOKYO підкорила своєю варіативністю гами та відтінків.

Взагалі тканина – це перший крок до створення лояльності відвідувача. Текстиль має бути привабливим для ока, він має дарувати домашній затишок.

 - Чи приходили ви до клубу як відвідувач?

Я не є клубною людиною. Більше полюбляю лаундж зони, бо життя в мене і так доволі щільне. Але так, ми були в Малевичі, навіть святкували тут свій корпоратив. Декілька разів сам заходив насолодитись атмосферою і поспостерігати за реакцією людей, щоб зрозуміти, що вдалось, а що потребує доопрацювань.

 - Що вам як архітектору, імпонує більше: працювати вже з готовим об’єктом і шукати вихід зі складних ситуацій чи проектувати усе з чистого аркушу?

Мені приносить задоволення шукати вихід зі складних ситуацій. За освітою я архітектор-реставратор. Коли ми беремо об’єкти як архітектурна студія та студія дизайну – це дуже цікаво. Ми не просто робимо об’єкт, як ми його собі бачимо, – ми його реанімуємо.

Така ж ситуація і з клубом Малевич. Відбувся процес ревіталізації – надання йому нового життя, його повне переосмислення. Це був важкий процес, справжній виклик, який потребував складних рішень. Та спільними зусиллями і мозковим штурмом ми впорались із завданням. Мабуть саме тому нас і обрали з переліку архітектурних студій, адже портфоліо робіт демонструє, що ми справді готові до будь-яких викликів.